Полон

86 дiб українськi вiйськовi тримали оборону в оточеному Марiуполi та на територiї заводу "Азовсталь". Для збереження життiв бiйцiв i порятунку поранених, наказом вищого вiйськового командування, захисники припинили оборону, покинули територiю заводу i мали здатися в так званий "почесний полон" у присутностi мiжнародних органiзацiй i спостерiгачiв, з умовою обмiну через 3-4 мiсяцi. Валерiя "Нава" Суботiна була в складi пресслужби полку "Азов". Їй судилося бути в полонi - спочатку в Оленiвцi, потiм в Таганрозькiй тюрмi - понад 11 мiсяцiв. Всi кола пекла, якi вона пройшла за майже рiк, Валерiя описала в цiй книжцi. Постiйне спостереження, контроль, приниження, нелюдськi умови утримування, критичний дефiцит їжi та води, намагання ворога зламати її фiзично i морально, пiдкорити, залякати, пiдштовхнути до зради - все це вiдбувалося з нею. Допити та катування виснажували. Неможливiсть контактiв з друзями й рiдними, дезiнформацiя i пропаганда ворога забирали останню надiю на обмiн i свободу. Але неволя не зламала смiливу жiнку, тепер вона - свiдок злодiянь рф.